ГАЛИЦЬКИЙ СИНОПСИС, або 100 ОЗНАК ГАЛИЧАНИНА
Погляд на нар.д галицький зблизька . не дуже

Про головне

1. Галичанин народжу.ться для того, щоб: у три роки пасти гуси; у ш.сть – свин., кози, велику рогату худобу . почати курити; у дванадцять навчитися читати . щипати за майтелеси сус.дську Марину; у ш.стнадцять – в.дбути школу досконалим пияком . будзиганом; у в.с.мнадцять побувати у в.йську ком.рником при шкарпетках . ком.суватися при пропаж. з. складу останн.х; у двадцять – побратися з тою самою Мариною . в першу ж шлюбну н.ч скочити в гречку з .. неповнол.тньою сестрою; у двадцять п’ять – доробитися до трьох д.тей в.д власно. ж.нки . в.с.мнадцяти в.д чужих; у тридцять п’ять – заправляти краватку у сподн. . сякатися без хустинки на мешти; у сорок п’ять – видати дочку зам.ж . на вес.лл. натовкти писок сватов.; у п’ятдесят п’ять – завести козу . вчити онук.в сп.вати повстанських п.сень; у ш.стдесят – доробитися до бригадира на будов. й в.дсид.ти р.к за крад.ж чотирьох кривих цвях.в; у ш.стдесят п’ять – в.дчути себе захисником батьк.вщини ., пошивши одностр.й нев.домо. арм.., марширувати на вс. свята з фаною перед с.льрадою; у с.мдесят стати членом церковно. десятки; у с.мдесят п’ять – спочити в Боз., клянучи манкурт.в, москал.в . сус.да, чи. кури все життя порпали йому город...

2. Галичанка народжу.ться для того, щоб: у три роки пасти курчата; у ш.сть-с.м навчитися до.ти корову Мар.анну . длубатися пальцем у нос.; у дванадцять виявити р.ст волосся на власному т.л. у найнеспод.ван.ших м.сцях . вишити свою першу подушку; у ш.стнадцять бути нагло притиснутою за шк.льним п’.цом однокласником .ваном . виявити у його штанях страх.тливого патика, схожого на м.л.цейський; у в.с.мнадцять зак.нчити школу .з твердим переконанням, що найб.льшим скарбом у цьому св.т. . .. цнота; у двадцять спекти св.й перший цв.бак . закохатися у сорокар.чного вчителя, якому подарувати свою цноту за прочитаний хрипким голосом в.рш Б.-.. Антонича; у двадцять два, переживши траг.чну любов, вийти зам.ж за Гриця з першо. бригади . на другий же день п.сля вес.лля вперше д.стати в писок за те, що не була незайманкою; у двадцять три народити першу дитину . зрозум.ти, що пов’язала свою долю з пияком, .д.йотом . злочинцем; у двадцять чотири народити близнят . р.зко набрати вагу до одного-двох центнер.в; у тридцять уперше вдарити Гриця виваркою по голов., коли той укотре об.зве .. льохою; у тридцять п’ять вступити до лав Союзу укра.нок . вперше в.дв.дати знахарку, щоб та наслала якогось д.дька на Гриця, бо п’.; у сорок вчити доньку вишивати . народити ще одну дитину, будучи свято переконаною, що д.тей бузьки приносять; у сорок два вставити перш. золот. зуби; у п’ятдесят переконати дочок, що вс. мужчини зв.р., яких треба тримати за гратами; у ш.стдесят вишити першу хоругву до церкви; у ш.стдесят п’ять поховати чолов.ка . так за ним голосити, н.би в.н був ангел небесний; у с.мдесят бавити онук.в . вчити .х хреститися; у с.мдесят п’ять з’.здити нарешт. до родини в Канаду, притягнувши зв.дтам стар. лахи . ревматизм; у в.с.мдесят тихо згаснути на самот., усв.домивши, що все на цьому св.т. г.мна варте, кр.м здоров’я...

3. Кожен порядний галичанин ма. родину в Канад. або Америц.. Хто не ма., тому н.коли не бути депутатом, мером або в.йтом. Йому св.тить лиш кар’.ра священика. Раз на р.к з – за океану на галицьк. терени прибува. до родини одна пачка з добре таки зужитими двадцять л.т тому речами, серед яких неодм.нно . корейськ. кв.тчаст. хустки, капи на двоспальне л.жко . пакуночок .з протизапл.дними п.гулками для дев’яностол.тньо. тети Паран.. Саме ц. дарунки дол. стають надовго, часами – нав.ки, яблуками розбрату для дружн.х галицьких родин. За кожну запрану сп.дню сорочку чи краватку .з замацьканим вузлом галичани так сваряться . так гн.ваються, що лиш землетрус, бурев.й, всесв.тн.й потоп . захоплення москалями наших спиртзавод.в можуть .х на якийсь час об’.днати. Або при.зд кохано. цьотки з Канади...

4. Батьк.вщина для галичанина найчаст.ше обмежу.ться його подв.р’ям. Усе решта – то чужа землиця, яку можна набути або загарбати. . лише в хвилини справжньо. небезпеки для Укра.ни галичани об’.днуються . йдуть походом г.дним на Варшаву або Москву, або гуртом ем.грують до Канади.

5. Схиляння галичан перед цитатами загальнов.доме. Сьогодн. особливо популярн. Шевченков. «Обн.м.теся, брати мо.», «Кохайтеся, чорнобрив., та не з москалями...». Кобзарева постать ма. такий великий авторитет у галичан, що вони .з задоволенням приписують йому й чуж. висловлювання, як – от: Франкове «лупайте сю скалу» та Шопенгауерове «хто ясно мислить, той ясно формулю.».

6. Галичанин . вкрай сентиментальною людиною. Якщо, зв.сно, не йдеться про грош. або нерухом.сть. Його розчуленню нема. меж, коли перв.сток або перв.сточка вперше скажуть: «Слава Укра.н.!» або «Дупа!» Однак, ця сентиментальн.сть одразу ж зника., коли мова заходить про грош.. Одне з гасел галицького б.знесу твердить: «Базар – то така зараза, так вт.гнешс., – що р.дну мамцю на продаж винесеш . не зам.тиш!» П.д час торгу галичанин др.б’язковий та обережний. Якщо вам зустр.неться наш земляк, який сипле грошима . хвалиться заробками, – т.кайте в.д нього якнайдал.. Очевидно, це .д.йот або важко хвора людина, яка втратила сво. галицьке кор.ння.

7. Серед галичан дуже р.дко зустр.чаються фанатики, бо фанатизм передбача. в.дмову його нос.я в.д якихось забаганок. А галичанин, як ус.м в.домо, в.дмовити соб. н. в чому не може. Коли ж вам пощастить зустр.ти серед галичан фанатика, т.кайте св.т за оч. або хоча б перейд.ть на инший б.к вулиц.! Найперше при зустр.ч. в.н в.дкрутить вам гудзика. Та найг.рше – за п’ять хвилин в.н перекона. вас у будь-чому. Ви станете палким прихильником його погляд.в, готовим в.ддати власне життя за об.цянку домовитися з. святим Петром про дострокову перепустку вашо. гр.шно. душ. до раю. Це коли ви не галичанин.

8. У хвилини непосильного гн.ту влади галичани зазвичай дуже швидко призвичаюються . дають соб. раду. Правда, не завжди чесним шляхом. Нар.д пробу. заробити на всьому, що годен вкрасти. Наприклад пан Ромцьо Смикальський краде з клепар.вско. бази рури до апарат.в штучно. нирки . м.ня. на гор.вку в дачник.в. Капрал нац.онально. гвард.. у глибок.й в.дставц. пан Черв.нський як ма. щастя, то тягне додому ринву, робить з не. рашп.лем фузию . спрода. до «гар’ячих точок». А .нтел.гентн. люди, яких у нас чимало, красти не навчен., то й б.дують – читають нан.ч «Сестри Р.чинськ.» .рини В.льде . слухають в нед.лю по рад.во в.дправу з Вактикану.

 – Таке житт., – любит казати пан. Стефа, – як не гр.м поб’., то хроби з’.дят...

9. Як би галичан життя не било, але вони залишаються сп.вучим народом! Часом . .сти нема. що, . свин. негодован., а хлопака з самого рання як соловейко заходиться: «Би – ила ме – ене ма – ати!» А з кущ.в побратими п.дтягують: «Чом – у – у розплетена коса, коса, коса, а на очах блищить сльоза – а – а!» . на душ. ста. св.тло – св.тло, як п.сля в.дв.дин поштарки, що пенс.ю за три м.сяц. принесла. Але не завше так св.тло бува.. Коли закурить, то льв.в’яни висп.вують: «Б.лий сн.г на зеленому лист., шляк би його трафив у нашому м.ст.!» Це так ста.ться, бо м.ська влада н.коли не могла соб. раду дати .з заметами на вузьких вуличках . бурулями на ринвах. По тому, що саме висп.вують галичани можна, нав.ть, з’ясувати, що .х чека. у майбутньому. Якщо до язика причепились «Два кольори мо., два кольори!», значить у ваш.й хат. гряде поб.лка. Поки ви на робот., ж.нка вже мебл. порозпихала . ст.ни водою скропила. Решта два тижн. роботи – за вами. Можна т.льки посп.вчувати тим, у кого в голов. «крут.тся, вертиться шарф голубой». Ви потерпатимете в робочий час в.д домагань сексуальних меншин неправильно. ор..нтац... Або, що найг.рше, виявите у себе на т.л. паростки Бор. Мо.с..ва . В.рки Смердючки. Та борони вас Боже засп.вати в мешканю «Взв.йт.сь кастрам. с.н.. ноч.!» – т.кайте з хати, бо за пару хвилин помешкання гор.тиме як п.онерський «костьор» на уродини Л.н.на. Уникати треба й инших революц.йних п.сень на кшталт «Наш паровоз, вперйод л.т., в сам. зна.те де в них остан.вка». П.сля цього в жодному раз. не подорожуйте потягами, мотодрезинами . трамваями.

10. Як не дивно, але часто галичанин ненавидить иншого галичанина, як т.льки може ненавид.ти людину людина, яка зна. сус.да як самого себе. Найчаст.ше ця незборима пристрасть вт.лю.ться саме у сус.дських в.йнах, що переважно тривають безк.нечно довго, передаючись у спадок в.д покол.ння до покол.ння. Под.бна ситуац.я й у великих галицьких родинах, бо завжди знайдеться якийсь дз.дзьо, який в.дписав фундамент . п.в горища Петров., а .ванов. т.льки стодолу п.д стр.хою . непл.дну льоху Катерину.

11. .дна. галицький люд не лише любов та приязнь, але, як би це парадоксально не звучало, й неприязнь. Заф.ксован. випадки, коли галичани, як. всеньке життя ворогували, п.сля смерти одного .з супротивник.в стають м.зерними, хляють оковиту . бабчаться на очах р.дних та громади. Про таких можна ц.лком твердо сказати, що вони так ненавид.ли одне одного, що жили довго . померли в один день. Або наступний...

12. Зазвичай галичани люблять запозичувати чужомовн. слова народ.в, що якось дотичн. до .хнього побутування п.д високим небом нашого благословенного краю. В.д н.мц.в наш. краяни понабиралися ус.ляких техн.чних, в.йськових терм.н.в, в.д поляк.в – що не могли забути. Натом.сть, коли на терени Галичини ступила нога нос.я сов.тсько. .деолог.. . культури, поширилася серед розгублених галицьких мас ун.версальна рос.йська лайка. Мабуть, через те, що м.сцева толерантна лайка була не достатньо емоц.йна, аби передати ставлення обурених галичан до прийшлих людей з гверами.

Суд.ть сам. – найм.цн.шим висловом на Галичин. до приходу «ослобон.т.л.в» був висл.в, вибачайте за досл.вну цитату, «курва францувата». П.сля його вживання треба було обов’язково п.ти до спов.ди . попросити панотця, щоб в.дпустив гр.х сквернослов.я. За копу крашанок, зв.сно. То чи може це словосполучення означити той шарварок, що розпочався на галицьких землях п.сля приходу комуни? Зв.сно, н..

На жаль, . за незалежно. Укра.ни . вс. п.дстави застосовувати рос.йську лайку щодо укра.нського життя. Особливо пол.тичного. Тож нараз. найб.льше надбання комун.стично. .деолог.. . дос. використову.ться галичанами в намаганн. якнайточн.ше охарактеризувати парламент, пол.тичну реформу . голову селянсько. сп.лки, який «нар.зав так нам землю, що най йому так землицю на цвинтар. нар.жут, щоби спав в.чним сном, стоячи вкопаний по пояс писком до виходку...»

13. Справжн.м культом для галичанина . галичанки . його вселенська любов до сво.. мамц. солоденько.. Так склалося, що д.ти галицьк. зазвичай усього доброго . не дуже набираються в.д матер.. Зазвичай через те, що в наших с.м’ях побуту. прихований матр.архат. Я вже й не знаю, з яко. причини: чи через те, що хлопи б.льше до гор.лки вдатн., ан.ж до роботи, чи через те, що галичанки «страшно востр. на язик . скор. на руку», чи все вкуп., але вдома галичанки царюють . владарюють. А з масовим ви.здом нашого ж.ноцтва за кордон – . в робот., . кар’.р.. Через таку «постанову» саме ж.ноцтво . нос..м галицько. культури й окрем.шности серед инших народ.в Европи, . не т.льки. Вона знають, коли д.вчинц. час уперше п.ти на танц. . коли малому хлопаков. час купити сподн. з. замком на шир.нц.. Фактично саме галицьк. ж.нки оп.кують сво.х д.тей аж до смерти: зав’язують .м шнурки на шлюбних мештах, краватки п.д гусакувату шию, купують кальсони . майтки. Саме завдяки .м святий Миколай приходить до .хн.х д.тей . в ш.стдесят, . в с.мдесят л.т. Нав.ть тод., коли «дитина» вже ц.лком лиса . ма. внук.в, що по брамах лапають за вонтробу кол.жанок.

Саме завдяки ц.й оп.ц. галичани одружуються досить п.зно, якщо одружуються взагал.. Бо «мамця всьо .дно л.пше л.пить вареники, робить голубц. . варит борщ, як н.хто на св.т.. А холодець, налисники й палюшки . ф.рмовими . .х не годна так зготувати жодна куб.та». В.д тако. оп.ки хлопи стають дещо .нфантильними . байдужими до ж.ноцтва.

Яскравим прикладом такого хлопа . Бодьо Серняк .з Жовкви. Якось в нед.лю п.сля в.дправи в церкв. в помешканю старо. панни Серняк з.бралис. .. кол.жанки – так. сам. з п.дфарбованим синькою волоссям панюс.. Говорили вони, як . зазвичай, за Ющенка, Тимошенчиху, ц.ни на цукор та др.ждж.. При цьому смакували т.стечками «Стефан.я», що дуже вдавалися пан. Серняк, . золотавими, добре випеченими хрустами, пересипаними цукровою пудрою.

 – А м.й Бодьо, – як завше в доброму гумор. згадувала про нагуляного в.д сов.тського оф.цера, що жив у них на квартир., сина стара панна, – як ск.нчив консерватор.ю в. Львов., то д.став такого голосу, що ну!

 – Янгольський, боский голос! – захитали ф.ялковими головами кол.жанки.

 – Нин. в церкв. як пустив нюту поп.д стриху, аж мен. щось у серц. пукло, згадавс. м.й Мирон, най спочива. у споко.... – втерла наб.глу сльозу бувша касирка з банку пан. Дубинка, чолов.к яко. в.д.йшов у л.пший св.т, бо на.вс. скислого борщу з. сливками . д.став закрут кишок. – Видите, . зара плачу, бо так мен. жель...

 – Ая, ая, дуже файно Бодько сп.ва., – п.дтримала подругу пан. Зоня Насилена, що мала сина в Еспан.. . все носила андалузьк. хустки .з високим гребенем на голов.. – А хто би м.г сказати – у дитинств. як плакав, то мен. вазонки на в.кнах сохли, так верещав. А дивис. – д.став голос . вибивс. в люди! М.й М.сько тоже в Гишпан.. доробивс.. Вже г.спанськ. м.л.ц.янти .го не ч.пают, бо в.н до них каже «бовенос д..с» . всьо – уже г.спанчик. Писав мен., що найшов соб. вже д.вку. Робит в .дного бауера, обмива. його тата – парал.тика. А ваш Бодьо ще не знайшов си пари в. Львов.?

 – Та де – е – е! В.н часу не ма.. Тепер вчит ар.ю коня Данила Галицького. Буде сп.вав на Великдень в опер. «Король . його к.нь Буцефул». А ваш М.сько, де робит в Г.шпан..? – в.дразу перевела з. слизького розмову пан. Серняк.

 – Вз.ли .го робити до ун.верситету! – гордо тр.пнула ф.ялковими буклями пан. Зоня.

 – То в.н вже не на будов.?

 – Та де! – продовжувала хвалитись пан. Насилена. – В.н тамка в .хньому зв.ринц.. Ма. справу з. слонями! Провадить вс.ляк. досл.ди... Там чистить .х, ми. вуха, вивозит купи. А вчера написав мен., що послизнувс. пом.ж тою скотиною . слонь навалив на мо.го сина – М.сьо мало не вдусивс.! – заголосила пан. Зоня.

Запала хвилева мовчанка. З вулиц. було чутно, як справля. малу потребу сус.дський пес Чумка. Аж тут .з сус.дньо. к.мнати почувся мелод.йний голос 35 – р.чного Бодя Серняка, який щойно вил.з .з ванни:

 – Мамцю! Скаж.т мен., як тот. труси вбирати, бо я знов забув!

 – Бодюсику, сонце, ск.льки тоб. раз.в вогорити – де жовта плямка – то перед, де коричнева, то задок...

14. Галичанин, якщо в.н не пац..нт .з Кульпаркова, вважа. себе людиною культурною й осв.ченою, хоча за душею може мати лише чотири кляси початково. школи. Через це в.н над.лений певним мес.анським обов’язком повчати кожного зустр.чного, який йому видався некультурним. Длубаючи пальцем у нос., галичанин поважно розпов.датиме нещасному, що «плюти на вулиц. – то гр.х, . мама його зле вчила, раз в.н таке робить, а в родин., певно, були москал., бо наш. люди в.д самого уродження знають, що таке культура . чим культурна людина ся р.знить в.д дикуса . нелюда». Потому галичанин гордо висяка.ться на брук.вку, притискаючи носа пальцем, . в.д.йде з почуттям виконаного обов’язку та глибокого вдоволення акц..ю. Це за умови, що перехожий не дасть йому за критику по писку або нижче.

15. Художн. уподобання галичанина вже стол.ття, як сформован. й незм.нн.. Кр.м рел.г.йних образ.в та портрет.в Шевченка . Франка, галицьку оселю найчаст.ше прикраша. картина в ядучих зелено – синьо – жовтих барвах, на як.й зображений червонопикий гуцул, що спов.ща. тремб.тою на увесь св.т, що в.н ще живий . в.вц. теж. Сей шедевр надбано за фляшку самогонки у сус.да, чий син вчиться у Львов. . часами бавиться мальовидлом. У зв’язку з наглою незалежн.стю Укра.ни популярними в галичан стали й сюжети з .стор.. укра.нського козацтва. Найчаст.ше на полотн. тремтячою рукою маляра зображено розлюченого козака, який косить татарву . лях.в – як отаву, а злоститься вояк, напевно, в.д того, що купи закривавлених труп.в заважають йому рухатись . зб.льшити .х число. Т.шить око . душу галичанина й художн. в.дтворення валки чумак.в з волами на тл. жовтого поля та синього неба. Поряд .з цими шедеврами серед широкого галицького загалу побутують й «автобусн.» розмальовки. Вони зазвичай розм.щен. на лобовому скл. м.жм.ських автобус.в . схож. одна на одну, наче близнючки. Сюжет «полотен» – канон.чний: розпухлий в.д пасажир.в автобус мчить г.рською дорогою, об.ч яко. йому всл.д вишитою хусткою маха. замр.яна гуцулка. Десь неподал.к пасе отару .. чолов.к. В.вц., судячи з вигляду, мутанти – дуже схож. на в.вчарок у перуках...

16. Галичанин любить скаржитися. Робить це .з задоволенням та смаком. Часом вида.ться, що в тому пекл., у якому мешка., за його словами, може вижити т.льки Шварценеггер чи Ван Дамм .з ф.льму «Подв.йний удар». ., що ц.каво, саме цьому конкретному скаржнику доля всипала пекельну сум.ш сел.три . перцю просто в задницю, а вс.х решта оточуючих незаслужено ощасливила добробутом . щастям. Одне з найулюблен.ших риторичних запитань галичанина: «. за що мен. така кара небесна?». При цьому, важко нар.каючи на долю, галичанин н.коли не втрача. оптим.зму, частенько соб. повторю., щоб н.хто не почув: «Все так не буде!».