Перший Національний театр України. Створений у Києві 1917 року за Центральної Ради. Біля його колиски стояли найвидатніші діячі культури. Прямим родоводом пов’язаний з Корифеями української сцени, адже новий колектив закладено на основі Народного театру під орудою Панаса Саксаганського. Очолили його Олександр Корольчук та Борис Романицький, учень великої артистки Марії Заньковецької, котра на той час вже була живою легендою. Опікувалася молодим театром, його життям та проблемами. На постановки запрошено найвидатніших режисерів Панаса Сакса ганського, Леся Курбаса, Олександра Загарова. У 1923 році, на відзнаку 40-річчя сценічної діяльності Марії Заньковецької театрові присвоєно її ім’я.

Гастролюючи з 1923 р. містами й селами України, а далі працюючи в Запоріжжі, Перший Національний Український театр ім.. Марії Заньковецької здобув повсюдну популярність і прихильність глядача. Саме в ці роки загартувалася його творча концепція, яка залишається непорушною вже 88 літ, підтверджена велетенським репертуаром та мистецькими здобутками.

Кредо театру – глибокий національний зміст і культура світового рівня – ніколи не було зраджене, втілене в безлічі вистав, де пошук нових форм урівноважується збереженням традицій.

Під час другої Світової війни заньківчани працювали в містах Сибіру: Тобольську, Омську, Новокузнецьку. Дві творчі фронтові бригади обслуговували бійців передових військових з'єднань.

З переїздом у 1944 році до Львова, розпочалася чи не найважливіша сторінка біографії. Під дахом незрівнянного Скарбківського театру, стіни якого стали більш, ніж рідними, в неповторній культурній аурі Львова, заньківчани здійснили унікальну річ: поєднали у своїй творчості кращі зразки галицької та східно-української театральних шкіл, створивши новий тип сучасного актора. Тут здійснено ряд класичних та сучасних постановок, вдалих першопрочитань драматургії й прозових творів, які увійшли до історії вітчизняного мистецтва, визначили колективу чільне місце серед усіх сцен країни.

Центром духовного життя Львова театр був і в 60-х, роках „оттепелі”, і під час застою і ідеологічних репресій, і в змаганнях за відновлення української державності .

Творчі зацікавлення Заньківчан мають надзвичайно широкий діапазон: від творів національної та світової класики, сучасної вітчизняної та зарубіжної драматургії – до імен, певного часу заборонених, і маловідомих назв. Жанрове розмаїття та багатство заньківчанської афіші вигідно вирізняються навіть серед рівнозначних колективів, сьогодні в ній – 50 позицій.

Театр імені Леся Курбаса створений у 1988 році Володимиром Кучинським та групою молодих акторів, котрі, як і видатний український режисер Лесь Курбас зі своїми колегами у 1918 році, відчули потребу "..вернутися прямо до себе, ..сказати щось нове, і тому, тільки тому, створити театр.
Від часу свого заснування Театр імені Леся Курбаса переріс в один з найбільш відомих театральних колективів, як в Україні, так i за її межами. Вистави театру "Благодарний Еродій" за Григорієм Сковородою, "Між двох сил" за Володимиром Винниченком, "Апокрифи" за Лесею Українкою, "Сни" та "Забави для Фауста" за Федором Достоєвським, "Хвала Еросу" та "Silenus Alcibiadis" за Платоном, "Марко Проклятий або Східна легенда" за поезіями Василя Стуса гідно репрезентували Україну та здобули високі нагороди на численних міжнародних театральних фестивалях. Театр першим здійснив сценічні постановки діалогів Григорія Сковороди, Платона, поезії Василя Стуса і драматичних поем Ліни Костенко.
Театр імені Леся Курбаса за короткий термін зміг стати одним з кращих в Україні, при тому, що час становлення колективу припав на складний період в українській історії. Театр неодноразово бував з гастролями в Києві, Харкові, Симферополі, Одесі, Севастополі, Керчі, Івано-Франківську, Чернігові, Миколаєві, Черкасах та інших містах України.
Високий художній рівень постановок цього театру засвідчують численні ґран-прі та нагороди на престижних міжнародних фестивалях: Золотий Лев (1989, 1994, 2000), Чехівський фестиваль (Москва, 1996), Слов'янський вінець (Москва, 1997), Сібіу (Румунія, 1998), Контакт (Польща, 1998), Бутрінті (Албанія, 2001), Херсонеські ігри (1994, 2001), Боспорські агони (2001, 2002), Стобі (Македонія, 2002) та інші. Театр став першим лауреатом премії Василя Стуса. Весь цей час театр працював як унікальний методологічний центр, опанував і розробив цикл театральних методик та тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу, провів серію спільних проектів з Робочим центром Єжи Гротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васільєва (Росія), Осередком театральних практик Влодзімежа Станєвського (Польща), Саратозький міжнародний театральний центр (США), проводив цикл лекцій та майстеркласів в Йельському, Колумбійському, Пенсильванському та інших університетах та театральних школах США.
Критика називає цей колектив унікальним театральним явищем, бо він повернув українській сцені інтелектуальний престиж, створив свою методологічну школу і поєднав багатогранну сценічну практику з процесом пізнання Людини.

вул. Курбаса, 3
тел.: +38 (0322) 72-78-10
         +38 (0322) 79-86-57

Обласний театр ляльок
 

Народився Львівський театр ляльок 15 квітня в 1946 році. Першим в ньому поселився Івасик-Телесик і так йому сподобалося, що впродовж 50 років його ім'я не сходить з афіш, а сам він став емблемою театру. Щоб самому не нудьгувати Івасик запросив в театр героїв казок всього світу. Поселилися у нас „Коза-дереза” і „Пан Коцький”, „Фарбований лис” і „Коник-горбунок”, „Буратіно” і „Медвеженок Рімтімті”, „Сніжна королева” і „Дикі лебеді”, „Рікки-тікки-таві” і „Дочка Індії”, „Солом'яний бичок» і «Порося Цок», «Золоте курча” і багато інших.

Герої понад 200 вистав театру радували наших маленьких глядачів. Дорослих також не забували - подарували їм „Ніч під Різдво” М.Гоголя, „Біда від ніжного серця” В.Сологуба, „Мадемуазель Нітуш” Г.Мельяка і А.Мілло, „Ловите мить успіху” Ловите мить успіху"К.Рижова , „Лівша” за Леськовим і іншими спектаклями.

Щорічно понад 200 тисяч дітей і дорослих аплодують нашим казковим героям. Це більше, ніж серед всіх театрів Львова.

Театр є учасником багатьох Міжнародних і Всеукраїнських фестивалів, оглядів, конкурсів, володарем поважних нагород. Лише останнім часом вистава„Рімтімті” отримало Гран-прі на VII Міжнародному фестивалі в м. Ломже (у 1994 р.), а „Дикі лебеді” нагороджені медаллю на XV Міжнародному фестивалі в м. Бельсько-бяла (у 1991 г.).

Багато цікавих подій відбулися в нашому театрі за 50 років, і ще більше - попереду. Тепер ми святкуємо своє перше п'ятдесятиріччя. А скільки їх ще буде! Адже театр має початок, а кінця у нього не буде, бо завжди з нами будете Ви, наші дорогі глядачі.

У театрі знаходиться музей ляльок, експонати якого відвідувачі театру можуть оглянути безкоштовно, а також стенд з дитячими малюнками ”.

Львівський театр - студія естрадних мініатюр "І люди, і ляльки" створений у вересні 1990 року за ідеєю Олега Новохацького. Створюючи цей оригінальний колектив Олег Новохацький прагнув розширити рамки лялькового жанру, створити вистави, які б зацікавили і дітей, і дорослих. У своїх виставах використовує нові засоби виразності коли лялька живе у тримірному просторі, як і драматичний актор здійснюється контакт із глядачем на кількох рівнях спілкування: від актора, від образу, від ляльки.   

Театр працює для широкого кола глядачів. Пошук та створення оригінальної п'єси стало принциповим положенням репертуарної політики. За 9 років Олегом Новохацьким здійснено 16 постановок для найменших глядачів, школярів та дорослих .  

Театр неодноразово брав участь у міжнародних фестивалях м. Рівне (1992 р.), "Золотий Телесик", "Золотий Лев -96" м. Львів, "Інтерлялька-98" м. Ужгород. Увазі міжнародного жюрі було запропоновано вистави "Топ-топ-шоу", "Журавлине пір'я", "Теремок", які відзначено дипломами лауреатів та призами.

вул. Фредра, 6
тел.: +38 (0322) 74-00-25